• Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
Цілі наші шляхетні і відкриті, засоби наші чесні і мирні. Ми переможемо!

Багато з тих, хто часто розповідає про мир, насправді приносять у нашу країну війну...


Багато з тих, хто часто розповідає про мир, насправді приносять у нашу країну війну...

З інтерв’ю Івана Фаріона з Головою УРП Сергієм Джерджем (опубліковано у часописі «Високий замок» 23.01.2019)

Аргументований компромат здатен похитнути штучно створений позитивний образ деяких претендентів на крісло президента, вважає політолог Сергій Джердж. Президентські перегони на­гадують снігову кулю, яка, скочуючись з гори, набирає об’єму. У коридорах Центральної виборчої комісії юрмляться все нові візитери з папками виборчих докумен­тів. Кількість охочих посісти першу посаду у країні пере­вищила два десятки. І це ще не кінець. Над деякими кандидатами хтось уже ма­лює німб святенників, а над чиїмись головами збирають­ся чорні хмари негативу — такі закони політичної боротьби. Чим вона завершиться цього разу? На що повинен орієнту­ватися український виборець і яких рифів має остеріга­тися — про це кореспондент «Високого Замку» дискутує з канди­датом політич­них наук, Головою Української республіканської партії, головою Громад­ської ліги «Україна — НАТО» Сергієм Джерджем.

— Пане Сергію, потенційні фаворити президентських ви­борів подалися у кандидати не на старті кампанії, а через два-три тижні від її початку. А дехто ще навіть не зробив цього. На­віщо було втрачати час, відве­дений для агітації за себе?

— А вони його зовсім не втра­чали. Агітацію вели вже давно. Щодня формували свої штаби, транслювали через ЗМІ і вулич­ну рекламу свої тези. Тобто були присутніми в інформаційному просторі. А те, що документи у ЦВК занесли/занесуть пізніше, ніж інші, є демонстрацією їхньої впевненості у своїх силах. У ко­мандах політиків-важковагови­ків хороші юристи, тож, на думку цих висуванців, з їхніми заявка­ми у Центрвиборчкомі не виник­не проблем.

— Ніхто з аналітиків поки що не наважується назвати друго­го фіналіста нинішньої кампа­нії. Ви можете це зробити?

— Експерти все ж сходяться на прізвищах Тимошенко і Поро­шенка. Зважаючи на різні обста­вини, я прогнозую, що так воно і буде. Хоча не виключені якісь несподіванки. Які? На те вони і сюрпризи, щоб їх важко було передбачити.

— Від яких чинників залежа­тимуть прізвища двох осно­вних суперників у президент­ському фіналі?

— Від їхньої популярності. Від наявності власного «ядерного» електорату, який за будь-яких умов підтримає свого кандида­та. Цей перевірений вірний ви­борець не сприйматиме «чор­нухи», а обов’язково підтримає того, кому симпатизує. Серед тих, хто володіє таким електора­том, — Тимошенко. Хоча також спостерігається великий масив негативного ставлення до неї. У Тимошенко дуже високий анти­рейтинг.

Значний електорат підтрим­ки є у Порошенка. Це люди­на, ім’я якої у всіх на слуху. Він — Верховний головнокоманду­вач. Уже навіть той факт, що він наділений державною владою, впливає на те, що цей канди­дат є популярним, відомим. Ду­маю, саме ці дві особи зійдуться у другому турі.

— Серед виборців є бага­то тих, хто ще вагається. Що їх може «підкупити», схили­ти до того чи іншого кандида­та — яскрава реалістична про­грама його дій, харизма чи нестандартний політтехноло­гічний трюк?

— Все може «підкупити». Для різних соціальних груп призна­чені різні трюки. Один канди­дат шукає собі дружину. Інший просить, щоб виборці написа­ли йому програму. Ще інший обіцяє радикально знизити ціну на газ. Хтось робить цілеспря­мований вплив на молодих ви­борців. Хтось дасть гостре інтерв’ю, яке «зачепить стру­ни». Іноді політикові достатньо вдалого або невдалого вчинку, фрази чи навіть прикрого ви­падку, щоб його рейтинг під­нявся або впав…

— Яку вагу на цих виборах матиме компромат? Остан­німи днями його не бракує: з’явилася інформація про ро­сійський капітал Зеленського, у пресі широко коментують кабальні газові домовленос­ті Тимошенко і Путіна, з часу яких 19 січня минуло 10 ро­ків…

— Поза сумнівом, компромат впливає на виборця, багато кому відкриває очі. Це за умови, що озвучена історія — реальна, а не видумана. Як наслідок, значна частина електорату може від­вернутися від свого колишньо­го кумира. Але для старожилів вітчизняної політики, за плечи­ма яких великий життєвий до­свід, це не дуже страшно. Вони мають самовідданого, фанатич­ного виборця, якого негативом не похитнеш. А от на політиків-дебютантів, того ж Зеленського, компромат впливає більше. До речі, нинішній «успіх Зеленсько­го» — це прояв голосування «про­ти всіх». Є багато таких, хто не хотів би голосувати за цього ко­міка, але, судячи із соціологічних опитувань, готовий піти на це за­ради жарту, приколу, такого собі стьобу. Насправді, коли люди триматимуть у руках виборчий бюлетень, ро­бити цього не будуть. Якщо з’явиться біль­ше інформації про того ж Зе­ленського, яка в очах виборців руйнуватиме створений ним у телевізорі «кі­ношний» образ, увага до цього політика з боку електорату буде меншою. Люди охоло­нуть до нього.

— Як ви сприйняли ініціативу деяких парламентаріїв про ви­сунення узгодженого канди­дата від демократичних сил, який, на думку цих ініціато­рів, має всі шанси вийти у дру­ге коло перегонів і стати пе­реможцем? Нардеп Мустафа Найєм вважає, що узгоджено­го кандидата мають визначи­ти поміж собою Садовий, Гри­ценко, Вакарчук. Наскільки реальною є така ідея, зважа­ючи на особливу амбіційність перших двох із цієї трійці?

— Йдеться про бачення само­го Найєма. Хоча, якоюсь мірою, було б добре, якби був єдиний демократичний кандидат, у яко­го був би беззаперечний авто­ритет. Свого часу молодий полі­тик Ющенко мав таке сприйняття у суспільстві, спостерігалося за­гальнонаціональне об’єднання навколо цієї фігури як «народно­го президента»…

З іншого боку, а чому зву­чать прізвища лише із названо­го тріо? Чому Найєм нав’язує їх суспільству? Є чимало інших кандидатів, яких можна відне­сти до демокра­тичного табору. Чому, зрештою, не було прове­дено праймеріз, який визначив би популярність тих чи інших осіб? Чому до цього процесу не залучено всі демократичні політичні сили? Якби сформува­лося таке широ­ке об’єднання, було би прості­ше говорити про «узгодженого кандидата». Такі ініціативи в останній момент ма­лоефективні. Про об’єднання треба говорити за рік-два до ви­борів і плідно працювати на це. А не здіймати хвилі вже після того, як висуванці зареєструва­ли документи.

— Чи помітили ви технічних кандидатів? На кого вони пра­цюють /працюватимуть?

— Вони є, працюватимуть як на підтримку деяких політиків, так і на дискредитацію їхніх опо­нентів. Технічні кандидати — це соратники олігархів, «грошових мішків», які фінансують тих чи ін­ших політиків. Якщо ми зрозумі­ємо, хто у нас основні фавори­ти, буде ясно, на кого працюють технічні кандидати — як «за», так і «проти».

— Ключовим у програмах майже всіх претендентів на посаду президента є слово «мир». Що є здійсненним, ре­альним з того, що ми уже по­чули від цих кандидатів, а що є «фата моргана», марево?

— Зараз навколо цієї про­блеми лунає суцільна демаго­гія. Багато тих діячів, які часто розповідають про мир і начеб­то борються за нього, насправ­ді приносять у нашу країну війну. Тому нашим громадянам тре­ба обережно реагувати на такі заяви. Окремі політичні лідери, на білбордах яких фігурує сло­во «мир», мають на увазі його на умовах Російської Федерації. Якщо послухати цих «радників», то мир настане, якщо забути про Крим і Донбас. А через два дні після такого «миру» Кремль почне свій наступ на Черкаси і Київ. Не треба вірити цим дема­гогам! Мир настане у нас тоді, коли матимемо сильну еконо­міку, сильну армію, сильну на­ціональну безпеку. Це гарантуватиме мир на всій території України. А у перспективі дасть змогу повернути до її складу і Крим, і Донбас.

— Зважаючи на те, що шан­си стати президентом у пред­ставників проросійської опо­зиції у парламенті Бойка та Вілкула мізерні, на кого, на вашу думку, на цих виборах ставитиме Кремль?

— У Москві різні сили можуть ставити і на названих вами кандидатів, і навіть на деяких, умовно кажучи, демократичних кандидатів, вибираючи найоптимальніший для себе варіант.

— Із ким із новообраних українських президентів було б найбільш комфортно працювати Вашингтону, Лондону, Берліну, Парижу?

— Для нас важливо, щоб після виборів комфортно зі своїм президентом було працювати українському народу. Щоб глава держави запустив соціальні ліфти — аби молоді, креативно мислячі люди у регіонах отримали підвищення по службі, перспективні посади. Щоб вони реалізували себе. Щоб їм довіряли відповідальні ділянки роботи — аби змінити застарілу чиновницьку братію, яка гальмує реформи, від чого потерпає вся країна. Треба, щоб зневірена молодь не виїжджала за кордон, а, отримавши шанс, працювала тут, удома. Якщо такого консенсусу буде досягнуто, якщо президент налагодить співпрацю не тільки зі своїми улюбленими політичними партіями, а й з усім громадянським суспільством, якщо ця робота буде системною, то й настрій у країні буде зовсім іншим. Тоді з лідером такої успішної країни буде комфортно працювати нашим міжнародним партнерам.



Українська Республіканська Партія - офіційний сайт
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України