• Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
Цілі наші шляхетні і відкриті, засоби наші чесні і мирні. Ми переможемо!
ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СУЧАСНОСТІ

Мегапроєкти Москви і Пекіна. Чого побоюватися Україні


Штучно створювані монополії Росії і Китаю заганяють країни в економічну і політичну залежність

Формування інфраструктури під одне джерело поставки товарів є проблемним з точки зору економічної та політичної незалежності.

Тоталітарні держави, які схильні до конфронтацій, а в період гібридних протистоянь більшою мірою до економічних експансій, використовують економічні мегапроєкти, природні монополії та штучно створені монополії для просування своїх інтересів, використовуючи мега корупцію та прив’язку ринків до монопольного постачання і відповідно попадання країн в певну залежність, як економічну, так і політичну.

Взяти до прикладу Північний потік-2. «Росія експортує не лише газ, а й корупцію», — часто тепер кажуть в Європі та Америці. Очевидно, що даний проєкт, в який вже вкладено понад $10 млрд, матиме проблеми з окупністю. Тому, що навіть добудований, він не зможе бути заповнений більш як на 50% згідно зі встановленими на даний час європейським нормам та відсутності необхідної інфраструктури на суші до газоносних районів.

Для чого Москві такі над зусилля? Звісно у Кремля ціль політична, щоб позбавити Київ щорічних $3 млрд за транзит газу з Росії в Європу і мати розв’язані руки для початку війни проти України. Адже в разі масштабної війни транзит газу через українську трубу припиниться. Або вірогідно припиниться. А власне головне джерело доходів путінської Росії це експорт енергоносіїв. Не буде експорту — не буде за що воювати проти України та інших сусідів.

Тому така велика різниця в оцінках Північного потоку-2. Для нас це питання безпеки і виживання, для частини німецького бізнесу це лише додатковий прибуток, а для Росії це можливість почати приборкувати Україну та посилити російський маніпулятивний вплив на європейську економіку та політику.

Запуск проєкту Північний потік-2 буде символізувати перемогу кремлівської клептократії над західною демократією, перемогу російсько-європейських корупціонерів та розрив трансатлантичної єдності.

Дії РФ щодо прив’язки німецької та європейської економіки в частині енергетичного сектору до Росії є фактично продовженням політики комуністичного Радянського Союзу. Таку ж політику в наш час щодо цілого ряду країн проводить і комуністичний Китай.

Зокрема в багатьох країнах існує подібна практика наявності гучних слів і обіцянок з Пекіну, яких більше ніж дій, задобрення топ-чиновників, які на диво враз стають прихильниками і провідниками китайських ідей проникнення бізнесу. Відповідно подальше підписання закритих угод і непрозорих домовленостей за шаленої підтримки держслужбовців урядового рівня, які часто тільки от повернулись з Піднебесної чи планують поїздку туди.

А як наслідок часто неможливість завершити проєкт вчасно, неможливість на переправі змінити «партнера», попадання в боргову яму, а зрештою, через неспроможність вчасно повернути кредит, перехід права власності на об'єкти та інфраструктуру у власність китайських товаришів, які діють не лише як представники бізнесу, а й як представники і виконавці планів китайської комуністичної ідеології глобальної експансії.

Один з мега проєктів — Китайсько-пакистанський економічний коридор (КПЕК) — China-Pakistan Economic Corridor (CPEC) був запущений з великим розмахом та з проголошенням масштабних трансформацій в економіці Пакистану, навіть попри критичні голоси та підозри, які тонули серед веселих звуків фанфар. Наратив, розроблений Пекіном та Ісламабадом, допоміг переконати пакистанців у тому, що КПЕК є цінним подарунком, попри ризик потрапляння країни в боргову пастку.

Очікується, що Пакистан отримає китайські інвестиції на $62 млрд для розвитку енергетичних та інфраструктурних проєктів у вигляді грантів, позик для того, щоб стати частиною китайської ініціативи Один пояс, один шлях. Пакистанський істеблішмент та китайські чиновники сповістили про великі мрії та надмірні очікування людям Пакистану, але деталі про умови фінансування та глибокого проникнення китайських підприємств в економіку Пакистану залишаються прихованими.

Для вільних громадян, інтелектуалів, ЗМІ є природним висловлювати стурбованість з цього приводу. Тож для запобігання критиці було задіяно широкий механізм пропаганди. Обидві країни, якщо говорити про владу, працюють в тандемі, щоб рухати та маніпулювати розповіддю про КПЕК, щоб нейтралізувати будь-яку критику чи сумніви щодо умов інвестицій та позик, планування та фінансових деталей.

Відсутність прозорості та жорсткий контроль над розповсюдженням інформації є частиною функціонування Китаю як вдома, так і на міжнародному рівні. Якщо всі подробиці щодо хижих позик КПЕК будуть оприлюднені, гнівна реакція не просто поставить під загрозу КПЕК, але зашкодить перспективам ініціативи Один пояс, один шлях, яка розроблена із використанням непрозорих, часто корупційних, схем фінансування для імперіалістичних цілей.

Відомій пакистанській газеті DAWN вдалося отримати доступ до конфіденційного довгострокового генерального плану КПЕК. Він показав, що Китай контролюватиме ланцюги поставок сільськогосподарської продукції в Пакистані, а також забезпечить безвізовий в'їзд для громадян Китаю та розповсюджуватиме китайську культуру як частину довгострокового плану.

План передбачає глибоке та широке проникнення у більшість секторів економіки Пакистану, а також у його суспільство з боку китайських підприємств та культури. Його обсяг не має прецедентів в історії Пакистану з точки зору того, наскільки він відкриває вітчизняну економіку для участі іноземних підприємств, йдеться у статті.

Що отримує Пакистан, тримаючись китайців, приховуючи інформацію та наводячи позитивні розповіді про КПЕК? Відповідь полягає не лише в економічній вигоді, а також у військових та дипломатичних перевагах. Пакистан десятиліттями стикається з гострим дефіцитом електроенергії, і там розуміють, що важко знайти інвестора в країну, в якій періодично підіймають голову терористи. Приєднання до КПЕК означало б тісний союз із супердержавою Китаєм та використання цього факту як протидію зростаючим відносинам між США та Індією. Однак вся ця підтримка надається Пакистану з ризиком втратити суверенітету перед Китаєм.

Китай здійснював контратаки на будь-яку країну чи установу, які висловлювали критичні погляди проти КПЕК. Навіть дипломати активно включились у захист, реагуючи на будь-які запитання чи критику проти КПЕК безпосередньо в соціальних мережах. Це сприйнято як відхід від класичної китайської дипломатії до нового формату, який зараз називають дипломатією воїна-вовка, названої на честь китайських блокбастерів.

Навіть після того, як викриття газети DAWN призвело до галасу через можливий потенційний збиток пакистанській економіці та суверенітету через КПЕК, то не тільки Китай, але і правлячі, і опозиційні партії в Пакистані протидіяли розслідуванню газети і звинувачували журналістів у завданні шкоди проєкту.

Однак жодних подробиць пакистанському суспільству не було передано, щоб зняти сумніви. У статті газети DAWN були поставлені конкретні запитання щодо умов інвестицій та позик для КПЕК та висловлено занепокоєння щодо доцільності угоди з Китаєм. Окремі урядовці не даючи відповіді на поставлені питання, назвали статтю фактично неправильною, яка призводить до дискредитації КПЕК шляхом пропаганди страхів. Використовуючи добре сформовані та агресивно орієнтовані розповіді про КПЕК, лобісти проєкту намагалися рекламувати його як ключові зміни для економіки Пакистану, приховуючи деталі як від громадськості, так і від міжнародних установ.

Помічник державного секретаря США у справах Південної та Центральної Азії Еліс Веллс сказала, що несплата за позиками по китайській ініціативі Один пояс, один шлях може спричинити виникнення боргу, що може призвести до здачі активів та зменшення суверенітету. Після того, як Еліс Веллс заявила, що КПЕК має намір наблизити Пакистан до Китаю, задовольнивши потреби в інфраструктурі, але потенційно за надмірну ціну, власне як Пакистан, так і Китай відреагували запереченнями.

Міністр з питань планування, розвитку, реформ та спеціальних ініціатив Пакистану Асад Умар заявив, що позики в рамках КПЕК не збільшать борговий тягар Пакистану. Заступник директора департаменту інформації МЗС КНР Ґен Шуан назвав коментарі Еліс Веллс «простим повторенням старих наклепів на Китай, КПЕК та ініціативу Один пояс, один шлях». Знову ж таки, обом країнам вдалося придушити вимогу розкрити деталі мегапроєкту, використовуючи випробувані наративи.

Формування інфраструктури під один напрямок, одне джерело поставки товарів та один маршрут завжди є вже проблемним з точки зору економічної незалежності та диверсифікації поставок. Адже в разі необхідності чи бажанні здійснювати товарообмін за іншими маршрутами та з інших джерел, це буде зробити вкрай важко, а то й неможливо.

Навіть якщо постачальники збільшуватимуть ціни чи будуть висувати якісь нові економічні чи політичні вимоги, як це було у випадку з Україною. Росія необґрунтовано підіймала ціну на газ для України, перед цим відрізавши нам можливість купувати газ в Туркменистані. Причому Україна була найбільшим покупцем російського газу, якщо розглядати об'єми поставок, і тому наша країна заслуговувала на найнижчу ціну. Проте ціна для Німеччини, наприклад, була значно нижчою, ніж для України без будь-якого економічного обґрунтування.

Монополія поставок дає можливість шантажувати економічно і політично. Після підвищення ціни на газ для України, Газпром запропонував Нафтогазу знижку фактично на ціну підвищення, але вже з політичними вимогами пролонгації перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Те, що це призвело надалі до окупації Криму, зайве повторювати.

Сергій ДЖЕРДЖ

Голова Української республіканської партії, голова Громадської ліги Україна-НАТО, кандидат політичних наук



Українська Республіканська Партія - офіційний сайт
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України