• Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
Цілі наші шляхетні і відкриті, засоби наші чесні і мирні. Ми переможемо!

В України є шанс стати членом НАТО


Інтерв’ю Голови УРП, голови ВГО "Україна-НАТО" Сергія Джерджа азербайджанському інформаційному агентству KorrespondenT.az

Практично відразу після здобуття незалежності Україна весь час продукувала свої євроатлантичні настрої. За винятком кількох років, коли президентом країни був керований Кремлем Янукович. За часів Ющенка Україна загалом була за крок до приєднання до Північноатлантичного альянсу, коли отримала обіцянку про членство в цій організації на Бухарестському саміті 2008 року.

Але тоді «пазли» так і не склалися і членство залишалося в перспективі. Слід також нагадати, що вступ до НАТО та ЄС закріплений Конституцією України – за це народні депутати проголосували у 2019 році. Але весь час над цим процесом висів якийсь Дамоклів меч. Що вже казати – якби свого часу Україна стала членом військово-політичного блоку – ніякі путіни б на її територію не те що б не позарилися, дихнути бибоялися. Але, як казав перший президент Леонід Кравчук, «маємо, що маємо».

А вчора з'явилася обнадійлива інформація –- тимчасова повірена США в Україні Крістіна Квін заявила, що Україна має шанс стати членом НАТО без етапу Плану дій щодо членства – як у Фінляндії та Швеції. Тож чи справді Україну готові прийняти в НАТО в її найтяжчий період? Про це Корреспондент поговорив з керівником громадської організації «Україна-НАТО» Сергієм Джерджем.

– Сергію, на чому базуються такі заяви американського дипломата?

– Це абсолютно обґрунтована заява, тому що ставити питання про досягнення якихось стандартів НАТО українською армією, коли вона сьогодні на весь світ показує, на якому найвищому рівні захищає не лише територію України, а й, по суті, всю Європу, було б дуже цинічно. У цей час деякі країни НАТО не те що нічого не роблять для допомоги Україні, а в деяких випадках навіть шкодять процесу захисту від російських окупантів. Але наша армія показує, що працює за всіма стандартами НАТО, а військова допомога, що надається США та Великобританією, їм у цьому сприяє.

– Тобто, фактично, виходить, що війна в Україні підштовхнула її до НАТО?

– Ми багато зробили і у довоєнний період, і з початку війни 2014 року у питанні взаємосумісності та реформування армії, штабів, системи управління, налагодження логістики, медичного забезпечення – для цього ми використовували стандарти НАТО. А ця війна прискорила ці процеси в кілька разів, за деякими напрямками ми повністю перейшли на стандарти НАТО. Сьогодні українська армія ефективно воює із російською армією, яка далека від стандартів Північноатлантичного альянсу.

– Як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло… Але в Кремлі блискавично відреагували на таку заяву і Пєсков сказав, що членство України в НАТО відрізняється від Фінляндії та Швеції тому, що Київ з Москвою нібито має "територіальну суперечку", підкреслюючи тим самим, що у них все під контролем. Не забуваймо, що формальною причиною нападу на Україну були не міфічна денацифікація та захист прав росіян, а саме інтеграція України в НАТО. Чи не ускладнить нам вчорашню заяву американського посла і без того важке становище на фронті?

– Основна причина війни проти України – вкрасти її територію. Бажано всю. Тому що Україна – це геополітичний, територіальний, промисловий потенціал, це величезні запаси корисних копалин, це освічені люди – ось що Росії потрібне. А у них повний занепад. Для Росії привабливими є українські поклади урану, золота, нафти, газу, а найголовніше – Україна зараз житниця, і не тільки Європи. Ми ж бачимо, що через порушення постачання пшениці з України в Азії та Африці тепер прогнозують голод. Ось навіщо Росії потрібна Україна. А приводи вони могли вигадати різні, і одна з них – передбачуване членство в НАТО.

– Але раніше вони говорили про «підлітний час» ракети 6-7 хвилин із Харківської області до Москви, тепер нехай підрахують «підлітний час» із території Фінляндії до Санкт-Петербурга. Які будуть дії щодо Фінляндії чи Швеції, які незабаром стануть членами НАТО? Жодних. Україну вони вважали слабкою країною, по якійможна тупцюватися, а фінів і шведів вони не можуть зачепити. Тому що, навіть ще не будучи членами НАТО, вони тісно пов'язані з альянсом через своїх північноєвропейських сусідів – Норвегію та Данію.

– Щодо Фінляндії та Швеції все зрозуміло. Вони вирішили перестрахуватися у зв'язку з війною в Україні, бо ще три місяці тому вони не мали намірів так раптово вступати до НАТО. Мене цікавить Україна. Навіть сьогоднішня ніч і ранок показують, що після певного затишшя, російські окупанти з потрійним остервенінням почали накидатися на Львівську та Чернігівську області, завдавши по них численних ракетних ударів… По Україні вони вже все, що можна зробити поганого, зробили.

– Ну, вони ж Київ не взяли!

– Вони ж його брали. А не взяли, бо не дали взяти.

– Але ж плани нікуди не поділися, Київ – це ідея фікс Путіна!

– Звісно. Їм потрібна вся Україна разом із Києвом. Просто виходить у них так, як виходить. А Київ вони й не взяли через те, що є підтримка НАТО, США, Великобританії. А вона ґрунтується на нашому євроатлантичному векторі руху. І таким чином ми посилюємо свою безпеку. Якби ми відмовилися від такого курсу і стали б нейтральною державою, у нас би такої допомоги не було. Тоді для Росії здійснити свої плани щодо завоювання України було б набагато легше.

– Ви говорите «якби», а я кажу про real time. Мене цікавить, чи Путін піде на безпрецедентні заходи в Україні? Адже навіть щодо Швеції та Фінляндії глава Роскомкосмосу Рогозін «пожартував» про удар стратегічним ракетним комплексом у разі їхнього приєднання до Альянсу. Можна уявити, які «жарти» вони можуть відпустити по відношенню до України!

– Нехай спробує вдарити по Швеції чи Фінляндії. Нехай покаже, а не каже. Я хотів би подивитись, що з цього вийде. А щодо України вони всі способи війни вже використали. Вони ведуть і гібридну, й інформаційну війну, використовують усі види зброї, яка тільки можлива, крім ядерної. Військово-космічні сили, військово-морський флот, підводні човни, весь спектр сухопутних військ, балістичні ракети, яких по Україні запущено вже близько 2000, навіть хімічна зброя – все, що могли, все використали. Крім, звісно, ​​ядерної зброї. Але саме допомога наших союзників робить це неможливим. По-перше, до Конгресу США внесено законопроект, у якому чітко йдеться, що у разі завдання хімічного, біологічного або ядерного удару по Україні США направлять туди свій військовий контингент. Це сигнал про що? Що навіть використавши ядерну зброю, ви не досягнете нічого. Це те, з чого ми розпочали розмову – фактично в НАТО розглядають Україну як свого кандидата, а сьогодні маємо статус стратегічного партнерства. І це свого роду захист та підтримка. Тому можна припустити, що у разі ядерної загрози буде аналогічна відповідь.

– Ну і що? Путіну вже нема чого втрачати; нападаючи на Україну, він пішов ва-банк. Адже Ви самі сказали, що він зробив уже все, що тільки можна було зробити. Давайте поміркуємо. Вдарило йому в голову, взяв він і скинув ядерну бомбу на Київ, чи Харків, чи ще якесь місто. Пішла реакція у відповідь. Інші ж росіяни не в бункері...

– А коли він думав про інших росіян? Вони для нього що – люди?

– Все може статися, може і метеорит впасти на Москву, і від неї нічого не залишиться – гіпотетично ми правильно з Вами розмірковуємо. Але зараз є певні очікування, що у російській владі відбудуться якісь зіткнення. Путін втрачає вплив не лише у світі, а й у самій Росії. Для того, щоб запустити ядерний процес по Україні, потрібно подолати певний ланцюжок, який складається з людського чинника. І в якомусь місці цей ланцюжок обов'язково обірветься. Не всі ж такі маньяки, як Путін. Хоча я з Вами згоден – від нього можна очікувати все, що завгодно. Але ж у Росії є здорові люди, які розуміють, що цього карлика треба знищити якнайшвидше, щоб на нашій планеті не було ядерної війни. І через що? Через дурість, через злу примху, через вигадану історію. Насправді все, що зараз відбувається – це боротьба за владу. Щоб залишитися на вершині влади Путіним було обрано шлях нападу на Україну. Чим більше людей це розуміють, тим швидше настане йому кінець і, відповідно, загроза застосування ядерної зброї зникне.

– Повернемось до України та її перспектив щодо членства  в НАТО. Про які терміни може йтися?

– Я впевнений, що щодо України це може бути політичне рішення, тому що технічні питання багато в чому готові. У цьому може бути проблема. У нас є «друзі» в НАТО, які легко заблокують прийняття такого рішення. Якби такої проблеми не було, Україна вже давно була б членом Північноатлантичного альянсу. Але зараз позиція головних противників інтеграції – Німеччини та Франції змінюється, а щодо Угорщини, мені здається, що якщо всі разом захочуть прийняти Україну, то й угорців зможуть переконати не блокувати цей процес.

 

Ярина Лазько

(Власний кореспондент Азербайджанського інформаційного агентства KorrespondenT.az – Київ)



Українська Республіканська Партія - офіційний сайт
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України