• Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
  • Українська Республіканська Партія
Цілі наші шляхетні і відкриті, засоби наші чесні і мирні. Ми переможемо!

Презентація творчості Левка Лук’яненка в Університеті «Україна»


11 листопада 2015 року в Університеті «Україна» презентували 13-томне видання творів Левка Лук'яненка «Шлях до відродження», номіноване на Шевченківську премію 2016 року.

Зустрічали поважного гостя святковим короваєм, бурхливими оплесками  та переповненою аудиторією вдумливих слухачів, котрі знаходилися під яскравим враженням від перебування під одним дахом з історичною постаттю – Левком Лук’яненком, який завітав із презентацією свого творчого доробку.

Книжкову виставку «Людина. Нація. Держава», підготовлену до зустрічі,  представила директор бібліотеки Університету «Україна» Ніна Колесникова:

− Видання Левка Лук’яненка «Шлях до відродження» важливе тим, що в ньому виписана дорога до відродження України, тут ідеться про дисидентський рух, такий дефіцитний на теренах української публіцистики.  Спектр жанрів видання широкий, від репортажів до епістолярної спадщини. В оформленні книг присутні безліч деталей українського колориту, у кожному томі закладка лессе, яка виконана в мотивах чернігівської вишивки, кожен колонтитул оздоблений калиновим листям.

Книжкову виставку вінчають нагороди і відзнаки Левка Лук’яненка:

  • Почесний доктор права Альбертського університету (1993, Канада);
  • Медаль ім. Св. Володимира «Борцям за волю України» (1991, СКВУ);
  • Почесна відзнака Президента України (1992);
  • Герой України (із врученням ордена Держави, 19 квітня 2005);
  • 21 листопада 2007 року президент України Віктор Ющенко нагородив Левка Лук'яненка орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Доктор суспільно-економічних наук, професор Віталій Карпенко у своєму виступі зазначив:

− Левко Лук’яненко – національно зорієнтована людина, особа енциклопедичних знань, яка невипадково народилася в День Незалежності України – 24 серпня. Легкий на підйом, спокійний, його майстерно написані  твори насичені філософсько-національною ідеєю і волею. Часто у своїх роботах я посилаюся на його творчість. Цей довгий шлях, через який пройшла Україна, на жаль, ще не дав того результату, якого хотілося, і за який боровся Лук’яненко. Але процес триває, а Левко сповнений сил і гострого розуму!

У своєму виступі Левко Лук’яненко витлумачив головне:

− Чому я став на шлях боротьби?.. Усі ми козацького роду, і найцінніше,  що ми маємо – це славу нашого народу, честь служити батьківщині. Мене надихнув козак Наливайко та його жертовність заради високої мети. Я проаналізував його життя і зрозумів, що він знав, що загине в бою, і це його не налякало. Ідея національної свободи і незалежності дорожча від власного тіла, і він ішов тим шляхом. А я якого ж роду?.. Теж козацького! Не хочу бути  гіршим пагоном на дереві козацького коріння, тому обрав шлях боротьби. Доля нації залежить від національної свідомості, рівня історичної сутності, розуміння пріоритетності цих тверджень.

До 13-томного видання «Шлях до відродження» увійшли книги «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й Україну», «Не дам загинуть Україні», «З часів неволі», «Незнищенність» та інші, де охоплено значний та важливий період історії української нації. Ці томи можна умовно поділити на три частини:

  1. Мемуари.
  2. Усвідомлення дійсності.
  3. Історико-публіцистичні твори.

Я завжди знаходив час писати, адже хотів прищепити любов до рідного краю кожному співвітчизнику. Спроба зрозуміти, наскільки нас спотворила Росія, у чому полягає її вплив та як повернутися до своєї природної, української сутності – це головні питання, що виринають  у зібранні.

Член Національної спілки письменників України Олександр Глушко  розповів про своє знайомство з паном Левком:

− Заочно, коли 1 грудня вночі український народ чекав на результати референдуму про акт підтвердження незалежності України. Акт, який написав Левко Лукяненко, і який підтримало 92,2% українців. Неймовірно великий відсоток людей, який не побоявся тоді висловити свою думку і бажання стати незалежними, які повірили в цей акт. Як сказав Вольтер ще у 1730 році: «Україна завжди прагнула бути вільною. Домінування над нею Росії повинно завжди розглядатися як історична аномалія». І, нарешті, 1991 року сталося те, за що нам, на жаль, доводиться боротися донині.

Друга зустріч, безпосереднє знайомство, вже відбулася, коли пан Левко приніс свій рукопис «Сповідь у камері смертників» до журналу «Вітчизна», головним редактором якого і був я, Олександр Глушко.

Також, аудиторія послухала думки і враження запрошених гостей: Соловйова Сергія, кандидата наук із соціальних комунікацій, який викладає в Академії державного управління  при Президентові України; Завадського Олега, поета і архітектора, котрий процитував яскраві уривки з творів Лук’яненка і прочитав вірш, присвячений видатному українцеві; Журавкова Валерія, українського наукознавця, фахівця в галузі державно-економічної безпеки, засновника серії електронних видань «Державність України: історія і сьогодення».

Усі гості говорили чітко й аргументовано і намагалися донести один сенс: ми – нація. І ми − не хохли, ми − не менші брати, ми − сильна і незалежна держава. І треба вірити в те, що кожен українець, з часом, зрозуміє це і буде гідно відстоювати свою позицію. На це ж саме сподівається і Левко Лук’яненко.

Олександр Глушко розпочав прес-діалог та надав можливість студентам, у яких виникли запитання, звернутися до пана Левка. Бажаючих було немало, і серед поставлених запитань варто виділити такі:

  • Розкажіть, будь ласка, про Ваші творчі плани.
  • Як Ви ставитеся до того, що влада запрошує іноземців до уряду?
  • Якою Ви бачите Україну через 10 років?
  • Як Ви ставитеся до намагання України увійти до ЄС?

Левко Лук’яненко поділився планами про те, що зараз готує до друку листування з двома своїми побратимами, які також сиділи у в’язниці, пройшли нелегкий шлях і пропагували національну українську ідею.

Щодо другого питання, наш гість сказав, що немає нічого дивного у тому, що запрошують іноземців до уряду, така практика притаманна багатьом державам на певному етапі розвитку. І сам Лук’яненко не бачить поганого у тому, що в уряді є іноземці, аби тільки їх було не багато. Адже складається враження, ніби у нас замало своїх людей, хоч все якраз навпаки. Не всі злодії і продажні, є дуже багато патріотичних людей, і треба їх долучати до влади і підтримувати їх.

А ось українців у майбутньому пан Левко бачить дуже гордими за свою націю, такими, які будуть пишатися тим, що вони українці, і з честю будуть нести це ім’я. І не просто будуть послуговуватися українською мовою, а й поширювати її.

Також Левко Лук’яненко позитивно ставиться до того, аби Україна увійшла в НАТО. Він дуже хоче, аби Україна вийшла з-під впливу Москви, але й не потрапила під тотальний вплив Брюсселя. Адже Україна − настільки багата нація і має таку велику історію, що нам варто будувати країну на основі тих духовних цінностей, на яких її будували наші попередники. Пан Левко вважає, що Захід, інші мови і культура – це все тільки допоміжне, а має бути орієнтація на внутрішні сили і на талант нашого народу, бо ми розумна нація і маємо відроджувати і розвивати своє.

Наприкінці зустрічі виступила Заслужена артистка України Світлана Мирвода, доцент Університету «Україна». В аудиторії пролунали пісні  «Стрілецький романс» та «Пісня водія АТО».

Також на завершення презентації учасники отримали музичний подарунок − польсько-українську народну пісню «Гей, соколе!» − від вокального ансамблю Університету «Україна» «Веремія» (керівник Наталя Гаврилюк). А сама зустріч закінчилася духовним гімном України «Боже великий єдиний».

 

Анна МУРАШКО, Валерія РОЗДАБАРОВА, Вікторія ХАЛАЄВСЬКА, 
студентський Медіа-центр Університету «Україна»



Українська Республіканська Партія - офіційний сайт
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України